28 вересня 2020

Сказ – епізоотична ситуація в Україні

28 вересня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі сказом (World Rabies Day). Метою заходів, присвячених цій події, є привернення уваги людства до проблеми розповсюдження цієї небезпечної хвороби як серед людей, так і тварин. Цей день покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки складно попередити  захворювання серед людей, не проводячи належні профілактичні заходи серед тварин.

Саме у цей день 1895 року помер французький вчений Луї Пастер, якому людство зобов’язане створенням вакцини та впровадженням щеплень проти сказу: у 1885 році він зробив щеплення хлопчику, якого покусав скажений собака. Проведена вакцинація врятувала життя постраждалому, і з цього часу саме антирабічні щеплення є основною запобіжною мірою при цьому смертельно небезпечному захворюванні.

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком енцефаліту зі стрімким пошкодженням функції центральної нервової системи і завжди закінчується летально. За даними Всесвітньої організації здоров’я (ВООЗ) сказ входить в першу п'ятірку основних небезпечних зоонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків. Щорічно від сказу в світі гинуть десятки тисяч людей, захворювання реєструється на території 110 країн світу. За оцінками ВООЗ, сказ входить до п'ятірки найбільш небезпечних зооантропонозів.

Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус із слиною. Основний шлях проникнення вірусу в сприйнятливий організм через пошкодження шкіри і слизових оболонок внаслідок укусів, ослинення та подряпин.

В Україні вже більше 40 років триває епізоотія сказу природного типу, спостерігається циркуляція вірусу серед 23 видів диких та шести видів домашніх і сільськогосподарських тварин в різних природно-географічних зонах.

Вивчення епізоотії сказу та визначення видової структури захворюваності тварин на сказ показало, що в останні роки структура захворюваності тварин на сказ зміщується в напрямку антропургізації (міський тип сказу), що функціонує за рахунок безпритульних собак і котів, чисельність, яких неконтрольовано збільшується.

Однією із головних причин цього є незадовільний рівень організаційних заходів, ослаблення контролю за виконанням правил утримання собак та котів, безвідповідальність власників домашніх тварин щодо імунопрофілактики сказу, особливо у приміських зонах, на дачних територіях, садово-городніх ділянках, на околицях великих міст, ріст популяції безпритульних собак та котів, а також відсутність системи контролю кількості та міграції цієї групи тварин.

Заходи боротьби зі сказом в Україні (доречі, як і в усьому прогресивному світі), базуються на виконанні комплексу антирабічних ветеринарно-санітарних заходів, направлених на профілактику та ліквідацію сказу серед основних резервуарів цього захворювання, і передбачають:

1) парентеральну імунізацію (вакцинацію) домашніх тварин, що включає обов'язкову імунізацію всього поголів'я собак – на всій території країни, котів – у зонах стійкого неблагополуччя, сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.

2) пероральну імунізацію диких м'ясоїдних тварин, що здійснюється шляхом обробки території України через розкладання принад з вакциною, в тому числі за допомогою авіатранспорту.

Довідково: за допомогою авіатранспорту обробляється вся територія України з 2018 року (за виключенням окупованих територій, та зон де заборонені польоти), а зони що визначені міжнародними угодами з Республікою Польща та Республікою Угорщина обробляються з 2012 року. При цьому всі повітряні судна обладнані навігаційними системами GPS і системою реєстрації скидання вакцини для підтвердження, що ці засоби повітряного транспорту слідують заздалегідь встановленими лініями (паралельні галса) і документування того, що на даній лінії було викладено заплановане число доз вакцини (щільність розкладки – 25 поживних принад (вакцин) на 1 км².)

Станом на 25.09.2020 в Україні триває робота з пероральної імунізації диких м’ясоїдних.

В 12 областях закінчено обробку за розповсюдженням вакцини проти сказу за допомогою авіатранспорту, а саме: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Рівненська, Хмельницька, Вінницька Чернігівська, Київська, Полтавська, Харківська, Сумська.

Наразі завершується робота в Миколаївській та Житомирській областях.

3) проведення епізоотологічного моніторингу, який здійснюється шляхом епізоотологічного обстеження, своєчасного виявлення спалахів хвороби та аналізу епізоотичної ситуації.

4) інформаційно-просвітницьку роботу з населенням з питань утримання тварин та профілактики сказу яка включає:

1. Роз’яснювальну робота щодо небезпеки сказу через ЗМІ, соціальні мережі, друковані видання, ТБ, радіо тощо.

2. Проведення тренінгів/семінарів щодо дій при виявленні сказу серед тварин

В Україні проводяться усі необхідні заходи для стримування розповсюдження інфекції серед домашніх і диких тварин, що з часом повинно дати відповідний результат - ерадикацію сказу на території України.

Сказ є економічним тягарем для країни у зв'язку з високою вартістю діагностики, епідеміологічного, епізоотологічного нагляду, профілактичної та постекспозиційної обробки людей, імунізації тварин. Разом з тим, покращення епізоотичної та епідемічної ситуації в Україні само по-собі не відбудеться, це можливо досягти лише забезпечивши співпрацю усіх гілок влади з метою невідкладного комплексного підходу у вирішенні проблеми сказу, а також наявності активного антирабічного імунітету в популяціях епізоотично важливих видів тварин: лисиць, собак і котів.

В Україні з приводу укусів тварин щороку за медичною допомогою до лікувально-профілактичних закладів звертається понад 100 000 людей (майже 210 на 100 000 населення). При цьому більше 23 тисяч осіб отримують призначення на проведення антирабічної допомоги, з них понад 60% – за безумовними показниками.