12 лютого 2025

Шкідники зернових запасів!

Дуже важливим є правильно і своєчасно проводити технологічні операції по догляду за рослинами в період вегетації, ще важливіше точно визначити час збирання врожаю та зібрати його з найменшими втратами, але також не менш важливим завданням є зберегти зібране збіжжя до моменту переробки чи продажу. Найбільшою проблемою для зернозберігаючих та переробних підприємств є шкідники запасів.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), щорічно комахи шкідники запасів поїдають до 10-15% зерна, виробленого в світі, а в окремих країнах, що розвиваються – 30-50%. Щорічно втрачається від шкідників хлібних запасів при зберіганні десятки млн. тонн зерна. Зерно пшениці від пошкодження комірним довгоносиком втрачає до 50%, кукурудзи – 35% ваги. Гусениці зернової молі виїдають до 70% ендосперму, а борошноїди і кліщі – сприяють зниженню схожості, в залежності від виду шкідника, на 18- 92%.

Загалом нараховується понад 400 видів шкідників запасів, з них в Україні виявлено щонайменше 116 видів. Проте в межах одного господарства, як правило, зустрічається не більше 4-5 видів, але і цього часом цілком достатньо, щоб звести нанівець капіталовкладення та працю цілого колективу протягом виробничого року.

Серед них найбільш розповсюдженими та найбільш шкодочинними є: довгоносики (комірний і рисовий), великий та малий хрущак, зерноїди (гороховий та квасолевий), борошноїди, зернова міль, комірна вогнівка, а також кліщі, зокрема, борошняний кліщ. Шкодочинність цієї групи шкідників не обмежується лише прямим пошкодженням зернових запасів, через потрапляння в зерно залишків життєдіяльності (екскременти, залишки коконів після виходу метеликів та біологічних продуктів линьки), сильно знижується якість зерна.   

Також у пошкодженому зерні активізується розвиток мікрофлори, а саме зерно швидко уражується пліснявою та грибами роду Fusarium, що робить його просто непридатним до подальшого використання через надлишок отруйних для людини чи тварин речовин. Те ж саме стосується і насіннєвого зерна, яке втрачає свій головний якісний показник – схожість до 92% і стає непридатним до посіву.

Борошняні кліщі (Tyroglyphus Farinae) – дуже дрібні членистоногі, ледь помітні неозброєним оком, майже прозорі, харчуються зерновим пилом і пошкодженим зерном. Уражене ними зерно затхлого запаху. Велика кількість борошняних кліщів робить зерно і зерно продукти непридатними в їжу, знижує схожість насіння. Зі складу в склад кліщі можуть переноситися з взуттям і одягом людей, а також літаючими комахами і мишами.

Амбарний довгоносик (Calandra granaria) – жучок 2,2 – 4 мм довжиною, з довгим хоботком, яким він просвердлює оболонку зерна і виїдає його зміст; при розмноженні проробляє в зерні ямку, куди і відкладає яйце. Личинка проникає в глиб зерна і харчується їм.

Хрущак борошняний (Tenebrio molitor). Жуки досягають 12-18 мм в довжину. Тіло досить плоске, бічні сторони майже паралельні. Зверху жук чорно-бурий, зі слабким жирним блиском, знизу червонуватий. Личинка довжиною до 2,5 см і більше, гола, буро-жовта, циліндрична, безока, з трьома парами грудних ніжок, кожна ніжка з коготком; вусики 4-членисті, верхні щелепи на вершині роздвоєні. Задній членик тіла конусоподібний, закінчується двома гачками, спрямованими догори; задній отвір поміщається на задньому краю передостаннього членика на невеликому підвищенні, перед яким знаходяться ще дві невеликих бородавочки – все це грає роль підштовкувача при пересуванні личинки.

Борошняна вогнівка (Asopia farinalis L.). Самки в розмаху крил 20-30 мм, самці – 18-24 мм; передні крила біля основи і верхівки чорно-бурі, посередині з широкою жовто-бурою перев’яззю, облямованою по сторонам від темних ділянок білими вигнутими поперечними лініями; задні крила широкі, темно-сірі зі світлим краєм і білими вигнутими поперечними смугами. Яйце розміром 0,6 мм, овальне, білувате. Гусениця 20-25 мм довжиною, буро-біла з коричневою головою; спинна сторона черевних сегментів з ямкуватою структурою. Зимують гусениці старших вікових груп у харчовому субстраті або лялечки в коконах. Харчуються борошном, зерном, висівками, комбікормами, засмічуючи їх екскрементами і павутинними трубчастими ходами, в яких вони живуть. Частина гусениць заляльковується в ходах, інші плетуть з павутини і сміття на стінах, перегородках, сіро-білі кокони, в яких обертаються в лялечку. Весь цикл розвитку в залежності від умов середовища і харчування гусениць триває 50-250 діб. За рік розвивається два – три покоління.

Фактори, що сприяють заселенню зерна шкідниками та які умови є оптимальними для їх розвитку та поширення?

Основним умовами є: температура, вологість та вміст кисню в середині насипу. Першим найбільш вагомим показником є температура. Оптимальною для розвитку переважної більшості шкідливих комах є температура в межах +20+28С⁰. Так, скажімо, комірний довгоносик при температурі +25+26С⁰ може отримати наступне покоління вже через 30 днів, тоді як за температури  +12+14С⁰ не раніше 210 - ти днів, а при знижені температури ще на 2-4 градуси, комахи взагалі перестають рухатись та мало харчуються. Критичними температурами, при яких комахи впадають в анабіоз, є температура в 0С⁰, а також вище +38С⁰.

Комплекс заходів по обмеженню та контролю чисельності комірних шкідників забезпечить збереженість товарного та насіннєвого зерна та його товарних та посівних якісних показників до останнього дня зберігання в складських приміщеннях.

Якщо ж не зважаючи на проведені запобіжні заходи шкідники все ж таки з’являються в зерновій масі, то якнайскоріше проводять знищувальні заходи, що зводяться до методу фумігації зернового насипу, препаратами  згідно Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Приєднуйтесь до Telegram-каналу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області: https://t.me/gudpsszp