23 липня 2018

Дирофіляріоз – це небезпечне захворювання, яке поширене серед тварин                      (собак, котів, деяких диких ссавців), але  є  випадки цього захворювання і серед людей. Спричиняється Dirofilariarepens — тонким ниткоподібним паразитом, який може досягати до 30 см у довжину і локалізується переважно у підшкірній клітковині. У людей, як правило, дирофіляріоз проявляється або підшкірними вузлами або вузловими ураженнями легеневої паренхіми, у багатьох випадках хвороба перебігає безсимптомно.

Основним джерелом збудника у природних умовах є хижі ссавці, а в умовах населених пунктів основну роль у поширенні паразита відіграють, в першу чергу, бродячі собаки. Зараження людини на дирофіляріоз відбувається лише при укусі інфікованим комаром, який насмоктався крові зараженого собаки. В організм людини потрапляють личинки паразита, які повільно ростуть. Проте статевої зрілості в організмі людини гельмінт не досягає. Тому утворення мікрофілярій і подальшого виділення їх у кров не відбувається, через що людина не може бути джерелом інвазії. Зазвичай в організмі людини паразитує одна особина, здатна мігрувати на відстань до 30 см/добу. Безпосередньо від собак і кішок людина не заражається.

 В абсолютній більшості відомих випадків дирофілярії знаходяться під шкірою чи слизовими оболонками. З моменту зараження (укусу комара) до утворення пухлини проходить не менше 1 місяця, а іноді до 2 років. Перші симптоми захворювання – безболісна пухлина, у місці локалізації якої відчувається сверблячка і печія, набряк, почервоніння, підвищення температури, головний біль, нездужання, погіршення зору. Дуже часто вражається орган зору: шкіра повік, кон'юнктива, очне яблуко. Зараженню дирофіляріями піддаються люди різного віку. В організмі людини паразит росте повільно і досягає досить великих розмірів приблизно через 6 місяців.

В усіх випадках необхідне хірургічне видалення паразита. Оскільки хвороба ще невідома широкому медичному загалу, в більшості випадків встановлюють первинний діагноз, не пов’язаний із паразитарною етіологією: атерома, ліпома, фіброма, реактивна лімфаденопатія, венозний тромбоз, алергічний набряк, гранульома, фурункульоз, защемлена пахова грижа, епідидиміт тощо. Тільки після хірургічного втручання виявляють справжню причину захворювання — гельмінта. Діагноз «Дирофіляріоз» перед оперативним втручанням встановлюють у 24–31% хворих.

 Головними чинниками, які впливають на виникнення і розповсюдження дирофіляріозу у зонах помірного клімату, зокрема в Україні, є:

• зміна соціально-економічних умов;
• збільшення чисельності бродячих собак;
• зміна екологічних умов і збільшення чисельності комарів, яка не контролюється;
• потепління клімату, що сприяє швидшому дозріванню інвазивних личинок у переносниках та поширенню інвазії у природі;
• соціальні фактори, які сприяють передачі інвазії протягом усього року «підвальними» популяціями комарів роду Culex.

У сучасних умовах профілактика дирофіляріозу включає:

• спостереження за станом здоров’я домашніх тварин, їх захист від комах;
• своєчасне виявлення та лікування хворих на дирофіляріоз тварин як джерела хвороби (здійснюється ветеринарною службою);
• проведення ентомологічного спостереження за чисельністю комарів, контролю за знищувальними заходами щодо них — деларваційними та дезінсекційними (здійснюється підприємствами усіх форм власності);
• лікування та диспансерний нагляд (до 3 міс) хворих (здійснюється лікувально-профілактичними закладами);
• санітарно-просвітню роботу серед населення, особливо серед утримувачів домашніх тварин, які можуть стати джерелом інвазії;
• застосування населенням засобів індивідуального захисту від комах.

Медики радять для профілактики захищатися від укусів комарами (засітчення вікон, використання репелентів, електрофумігаторів тощо), правильно утримувати тварин та своєчасно їх оглядати у ветеринара і лікувати.