Виробник має мати докази щодо безпечності харчового продукту!

Безпечний продукт – це той продукт, який не завдасть шкоди споживачу за умови правильного споживання. Коли виробник виготовляє продукт, він повинен оцінити ризики від того чи іншого небезпечного фактору, як ці ризики вплинуть на небезпечність продукту. За результатом такої оцінки, з урахуванням вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а також нормативних актів прийнятих на його виконання, виробник має впровадити процедури засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, зокрема програму передумов, яка охоплює контроль за технологічними процесами і має на меті встановити рівень в продукті вказаних вище небезпечних факторів. Періодичність контролю за параметрами технологічних процесів і виробничого середовища, лабораторний моніторинг крім того, що повинні бути визначені за результатами оцінки ризику, мають проводитись не рідше, ніж це передбачено вимогами, що встановлені діючими нормативно – правовими документами, технічними регламентами (ДСТУ, ТУ, ГСТУ, якщо виробник їх використовує), а в разі експорту – вимогами країни призначення.

Впроваджені виробником процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, утворюють систему управління безпечністю харчових продуктів, вимоги до яких в Україні встановлено національним стандартом ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга». Згідно п.8.3 цього ДСТУ – «Організація повинна подати докази того, що визначені методи та устаткування для проведення моніторингу та вимірювань є адекватними для того щоб забезпечувати виконання процедур моніторингу та вимірювання». У випадку моніторингових лабораторних досліджень такими доказами є документи складені за результатом досліджень в установах які принаймні мають відповідати загальним вимогам до компетентності, неупередженості та порядку діяльності лабораторій. В Україні, такі вимоги регламентовані ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій». Дослідження, проведені в лабораторіях, що мають акредитацію за ISO 17025:2019 визнаються такими що мають більшу юридичну силу в порівнянні з аналогічними дослідженнями в неакредитованих або взагалі відомчих лабораторіях виробника.

Держпродспоживслужба для дослідження зразків харчових продуктів залучає лише лабораторні установи, яких Вона уповноважила на проведення досліджень для цілей державного контролю. При цьому одним із критеріїв для такого уповноваження, є виконання всіх вимог, що є обов’язковими для акредитації національним органом України з акредитації та/або іноземним органом з акредитації, який є повноправним членом ILAC - Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандартів ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 (EN ISO/IEC 17025:2017, IDT; ISO/IEC 17025:2017, IDT), ISO/IEC 17025:2017 або інших стандартів, якими їх замінено, протягом усього періоду починаючи з моменту отримання відповідної акредитації.

Враховуючи викладене, Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, для уникнення конфліктних ситуацій з постачальниками, споживачами та контролюючими органами закликає виробників харчових продуктів аналогічно використовувати послуги лише установ, які виконали всі вимоги, що є обов’язковими для акредитації національним органом України з акредитації та/або іноземним органом з акредитації, який є повноправним членом ILAC та мають відповідне підтвердження щодо видів та методів лабораторних досліджень в сфері акредитації.

ВІДЕОСЮЖЕТИ